вживання прийменників у діловому мовленні

вживання прийменників у діловому мовленні

Обладнання: настільні таблиці «Прийменник ПО у діловому мовленні», «Вислови видатних діячів про мову», “Словничок-рятівничок від закання”, “Вживання прийменників з непрямими відмінками”, виставка літератури, комп’ютерна програма “Ruta”. Тип заняття: практичне заняття Література: Бабич Н. Д. Основи культури мовлення. – Львів: Світ, 1990. – 232 с, с. 25-29 Бабич Н. Д. Практична стилістика і культура укр. мови: Навч. посібник.

Прийменник. Використання прийменників у ділових паперах. Часи дієслова. Дієслова в дійсному способі мають форми минулого, давноминулого, теперішнього й майбутнього часів.Час дієслова визначається за моментом повідомлення про дію.  Прийменник – це службова частина мови, яка уточнює граматичне значення іменника і виражає зв'язки між словами в реченні.Сфера вживання прийменників у діловій мові необмежена. Виражаючи смислові відношення між словами не самостійно, а спільно з відмінковими закінченнями іменника або займенника, прийменник утворює прйменниково-відмінкову конструкцію: занепокоєні з приводу дій, у відповідності до, у залежності від.

Для українського ділового мовлення характерним є правильне вживання прийменника по, особливо тоді, коли йдеться про переклад з російської мови на українську. Адже російські конструкції з прийменником по в українській мові перекладаються цілим рядом конструкцій з прийменниками: за: засвідченням; за вчасним бажанням; за дорученням; юнакашм; за вказівкою; менеджер за професією', з: з питань торгівлі; з ініціативи; курс лекцій з української мови; з багатьох причин; з певних обставин; з нагоди (чогось)

Сфера вживання прийменників у діловій мові необмежена, але варто врахувати декілька застережень. Виражаючи смислові відношення між словами не самостійно, а спільно з відмінковими закінченнями іменника або займенника, вони утворюють прийменниково-відмінкову конструкцію. Часто прийменниково-відмінкові форми синонімічні безприйменниково-відмінковим. Прийменники, для, з метою, на предмет, задля, заради, ради, в ім'я передають відношення мети.  Для українського ділового мовлення важливе правильне вживання прийменника по, особливо тоді, коли йдеться про переклад з російської мови на українську. Під час перекладу прийменникових конструкцій слід звертати увагу на їх значення.

3. Прийменник «по» в діловому мовленні. 1 .Складні випадки керування. Керування - один із способів поєднання слів, при якому слово вимагає конкретної відмінкової форми іншого слова, тобто керує формою іншого слова: оплачувати проїзд, платити за проїзд.  Використання прийменників у російській і українській мовах неоднакове. Тому, слід звернути увагу на вживання прийменників, що їх вимагають дієслова: подготовится к (чему) - підготуватися до (чого), стремится к (чему) - прагнути до (чого), предупреждать о (чем) - попереджувати про (що), думать о (чем) - думати про (що), случилось по вине - трапилось через провину.

Правопис прикметника. Вживання прикметників у діловому стилі мовлення. План-конспект заняття. Деякі правила правопису прикметника.  - вживання форм вищого ступеня порівняння без прийменників від, за чи сполучника ніж, напр.: Він старший мене замість Він старший від мене; - поєднання простої та складеної форм вищого ступеня, напр.: більш (менш) дорожчий, більш (менш) тепліший; - використання займенника самий у невластивому йому значенні, напр.: самий дорогий чи самий дорожчий замість найдорожчий або найбільш дорогий.

У більшості випадків вибір прийменника визначається традицією, наприклад: їхати на Кавказ — їхати у Крим, відпочивати у санаторії — відпочивати на туристичній базі, у вихідні — на цьому тижні тощо. Досить часто у мовленні трапляються неправильні прийменникові конструкції, як-от: вітер п'ять метрів на секунду, враження про виставу, дотичний з проблемами, застерігати про небезпеку, знатися в кулінарії (замість нормативних словосполучень: вітер п'ять метрів за секунду, враження від вистави, дотичний до проблем, застерігати від небезпеки, знатися на кулінарії).

1. Іменник у діловому мовленні. 2. Особливості використання прикметників у ділових паперах. 3. Довідково-інформаційні документи: довідки, доповідні. пояснювальні записки, звіти. 4. Службові листи. та. 1. Іменник у діловому мовленні. Слід пам'ятати, що офіційно-діловий стиль вимагає  Отже, треба уникати вживання іменників із розмовного стилю, із. суфіксами збільшеності чи зменшеності, з усіченою основою тощо і заміняти. їх нейтральними, книжними іменниками або іншими частинами мови чи. розгорнутими пояснювальними конструкціями. 2. Написання іменників на означення статусу, професій, посад, звань (у. більшості випадків) у чоловічому роді. неправильно. правильно.

Прийменник ПРОТИ у діловому мовленні вживається при порівнянні. Наприклад: Рівень інфляції знизився в 3 рази проти 1995 року. Вживаючи прийменники ЗАВДЯКИ, ВСУПЕРЕЧ, слід пам'ятати, що вони мають значення причини і вимагають давального відмінку: завдяки науковій організації праці, всупереч прогнозам аналітики. Для українського ділового мовлення є важливим і питання щодо правильного вживання прийменника по, особливо при перекладі текстів з російської мови на українську. Наприклад, російські конструкції з прийменником по перекладаються: – конструкціями з прийменником за: за свідченням; за в

Вживання прийменників. Питання 2. Прийменники у професійному мовленні. Запитання та завдання для самоперевірки. Чому виникають труднощі у виборі граматичної форми назв осіб за професією? Наведіть приклади іменників спільного роду.  Сфера вживання прийменників у діловій мові необмежена. Прийменники виражають смислові відношення між словами не самостійно, а спільно з відмінковими закінченнями іменника або займенника, вони утворюють прийменниково-відмінкову конструкцію. Національна специфіка мови виразно позначається на її прийменниковому керуванні. Значна кількість помилок трапляється при побудові словосполучень із прийменниками в перекладах ділових паперів з російської мови.

Документ – основний вид ділового мовлення. Він має бути достовірним, переконливим, належним чином відредагованим і оформленим, повинен містити конкретні й реальні пропозиції та вказівки. Обов’язковими для документа є заголовок, чітка композиція, цілісність змісту, зв’язність викладу, структурна організація, завершеність. Ділова документація відображає характер суспільних відносин, у ній зосереджується інформація про події, явища, приватні стосунки між людьми.  В усному діловому мовленні вживання вставних слів і словосполучень не створює зайвої інформації. Використання цих конструкцій допомагає мовцеві зорієнтуватися, зосередитися, а слухачам – краще сприйняти сказане.

Правильно вживати прийменники в усному і писемному мовленні. Використовувати отримані знання для створення власних висловлювань. Планувати й організовувати навчальну діяльність. Працювати самостійно, в парах, у групах. Особистісні: усвідомлювати необхідність берегти і примножувати свою рідну мову. Тип уроку: застосування знань і формування вмінь.  2) Виписати приклади вживання прийменників із відмінками з таблиці, або скласти самостійно і ввести їх у речення. 3) Зробити висновок про вживання прийменників із відмінками. ВІДМІНКИ. ПРИЙМЕННИКИ.

Отже, треба уникати вживання прикметників із розмовної, зниженої лексики, двозначним змістом, суфіксами збільшеності, зменшеності й пестливого забарвлення, стягнених повних та усічених форм, замінюючи їх однозначними, неемоційними прикметниками або розгорнутими пояснювальними конструкціями з інших частин мови. 2. У використанні ступенів порівняння окремих якісних прикметників перевага надається аналітичним формам, які утворюються за допомогою прислівників: дуже, надто, більш, менш та ін. неправильно. Правильно.

Типові помилки у вживанні прийменників. Досить численними є порушення норм уживання похідних прийменників сучасної української літературної мови: передавання їх кальками відповідних похідних прийменників російської мови, використання їх з неправильними формами іменників. Варто пам’ятати про таку особливість української мови, як позиційні чергування прийменників у, в, з, із, зі (зо), пов’язані з милозвучністю. У цих чергуваннях голосний звук у та звукосполучення із, зі (зо) вживаються для уникнення збігу важких для вимови приголосних, а приголосні в, з – для уникнення збігу голосних. При цьому

нездатність окремого номінативного вживання; неспроможність самостійно поширювати словосполучення; неможливість паузи після цих слів у мовленні; морфологічна або семантична нерозкладність більшості з них  Прийменник виконує в складеному члені речення роль повнозначної зв'язки, яку можна назвати обставиною[джерело?].  У розмовному мовленні може вживатися прийменник «задля», утворений від за + для. Семантика його близька до прийменників «для» і «заради». До. Прийменник до походить від дав.-рус. до; а прасл. *do вважають спорідненим з латинським елементом -do (у прийменнику endo — «у»), а також з грец. -δε — енклітиком для вказання напряму (οίκαδε — «додому»), англ. to, нім. zu.

24. Особливості вживання числівника в діловому мовленні. Правила, що визначають зв’язок числівників з іменниками. однозначні числа, що не мають посилань на одиниці виміру, в ділових паперах записуються словами.  Для українського ділового мовлення важливе правильне вживання прийменника по , особливо тоді, коли йдеться про переклад з російської мови на українську. Адже російські конструкції з прийменником по в українській мові перекладаються цілим рядом конструкцій з прийменниками: за: за свідченням; за власним бажанням; за дорученням; за наказом; за вказівкою; менеджер за професією

Сфера вживання прийменників у діловій мові необмежена. Виражаючи смислові відношення між словами не самостійно, а спільно з відмінковими закінченнями іменника або займенника, прийменник утворює прйменниково-відмінкову конструкцію: занепокоєні з приводу дій, у відповідності до, у залежності від. Часто прийменниково-відмінкові форми синонімічні безприйменниково-відмінковим: занепокоєні діями, відповідно до, залежно від. У діловому мовленні традиційно закріплені значення прийменників для передачі різних відношень: 1) просторових – в(у), на, з, від, над, перед, вздовж, при, до, край, біля, поза, к