напрям філософії належить до поеткласичної

напрям філософії належить до поеткласичної

1 вся післясократівська філософія спрямована на вивчення людини, її життя. Тому-то вчення Сократа є вододілом у'розвитку античної філософської думки. Сократ (У-ІУ ст. до н.е.) висуває думку про те, що істинним світам людини Б її внутрішній світ. Пізнання цього світу.здійснюється не чуттєвістю, а розумом, раціональністю. Він вважає, що в багатьох своїх характеристиках люди однакові, тому пізнання однієї людини дає знаиція про людей і світ в цілому.

2.4. Посткласична антична філософія у Стародавньому Римі. 2.4.1. Римський епікуреїзм. 2.4.2. Стоїцизм у Стародавньому Римі.  Цьому сприяло те, що римляни самі не належали до родоначальників тієї чи іншої школи і мали змогу споглядати суперечності різних напрямів неначе збоку. Недаремно більшість тих, хто сповідував еклектицизм, були не філософами, а державними діячами, ораторами, діячами мистецтва. Найбільш відомим римським еклектиком був Марк Туллій Цицерон (106-43 pp. до н.е.), славетний оратор та політичний діяч, який здобув філософську освіту. В Греції він відвідував диспути провідних філософів різних напрямів.

В філософії наступила пора некласичної або посткласичної філософії. Це – осінь європейської філософської думки, атмосферу якої можна описати такими словами О.С. Пушкіна. Уж небо осенью дышало, Уж реже солнышко блистало, Короче становился день, Лесов таинственная сень С печальным шумом обнажалась, Ложился на поля туман, Гусей крикливый караван Тянулся к югу: приближалась Довольно скучная пора; Стоял ноябрь уж у двора.  Ці філософські спадкоємці намагалися або дивитися на сучасність очима померлих філософів, або ж в очах сучасності показати своїх вчителів живими. У нас немає часу поговорити про таких більш детально, хоча вони цього й варті, особливо кантіанці та марксисти.

Філософія стає на шлях еклектичного об'єднання різних систем. Центральною фігурою цього процесу є Посідоній, який синтезував піфагорійський-платонічну та стоіцистську філософію у детально розроблену і велику систему платонічного стоїцизму. Продовжувачами цього були Евдор та Потамон. В кінці VI в. до н.е., трохи пізніше школи Епікура, елліністичний період античної філософії ознаменувався утворенням іншої відомої філософської школи – школи стоїків. Засновником цієї школи був Зенон. Основоположний принцип стоїків був у наступному: щастя полягає в тому, щоб в усьому слідувати природі. Варто в

Основні напрямки та риси некласичної філософії; Філософія. Конспект лекцій; У конспекті лекцій нормативного навчального курсу «Філософія» розглядаються основні проблеми історії філософії, простежується процес становлення та розвитку різноманітних напрямків, течій, шкіл. Конспективний виклад теоретичного матеріалу допоможе студентам осмислити проблеми соціального і духовного життя сучасності.

Антична філософія, висунувши та розробивши цілу низку ідей, являє собою колиску не лише європейської філософії, а й культури загалом. Вивчаючи вихідні ідеї античної філософії, можна простежити розвиток людського мислення від простої єдності до диференційованої багатоманітності та свідомої деталізації. Ідеї античної філософії донині пронизують науку, філософію, духовне життя суспільства. План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу

Представнику якого напрямку некласичної філософії належать, на Вашу думку, ці слова: „Мені боязко серед людей; мене мучила спрага серед людей і ніщо не вгамовувало мене. Тоді я пішов у самотність і створив надлюдину”? антропології  До якого напряму сучасної філософії належав О.Конт. постмодернізм. неофройдизм.

Ця течія також належить до неораціоналізму. Його творці, зокрема французький філософ, соціолог і антрополог Клод Леві-Строс (нар. 1908), вбачали завдання структуралістської філософії в піднесенні гуманітарних наук до рівня «справжньої теорії», у включенні чуттєвого у раціональне. Структуралізм виступив проти всіх форм психологізму у філософії, зокрема проти екзистенціалізму. Герменевтичні положення використовують у своїх працях П. Ріккер, К.-О. Апель, Ж. Дерріда та інші сучасні філософи.

Посткласична філософія. Проблеми онтології, аксіології та соціальної філософії. Тема 6. Посткласична філософія сер. ХІХ–поч. ХХ ст. та основні напрямки філософії ХХ-ХХІ ст. Марксизм: головні ідеї та історична доля. Проблема відчуження. Вирішення проблеми свободи в марксизмі.  2. Школи індійської філософії. 3. Основні ідеї та напрями філософії Стародавнього Китаю. 4. Ідеї даосизму та конфуціанства. 5. Антична філософія досократичного періоду.

Ця течія також належить до неораціоналізму. Його творці, зокрема французький філософ, соціолог і антрополог Клод Леві-Строс (нар. 1908), вбачали завдання структуралістської філософії в піднесенні гуманітарних наук до рівня «справжньої теорії», у включенні чуттєвого у раціональне. Структуралізм виступив проти всіх форм психологізму у філософії, зокрема проти екзистенціалізму. Герменевтичні положення використовують у своїх працях П. Ріккер, К.-О. Апель, Ж. Дерріда та інші сучасні філософи.

1 вся післясократівська філософія спрямована на вивчення людини, її життя. Тому-то вчення Сократа є вододілом у'розвитку античної філософської думки. Сократ (У-ІУ ст. до н.е.) висуває думку про те, що істинним світам людини Б її внутрішній світ. Пізнання цього світу.здійснюється не чуттєвістю, а розумом, раціональністю. Він вважає, що в багатьох своїх характеристиках люди однакові, тому пізнання однієї людини дає знаиція про людей і світ в цілому.

Соціальні та духовні передумови посткласичної філософії. Напрями пост класичної (сучасної світової) філософії: позитивізм, неопозитивізм (логічний, семантичний, лінгвістичний позитивізм), прагматизм, “філософія життя”, фрейдизм, неофрейдизм, екзистенціалізм, феноменологія, персоналізм, філософська антропологія, християнський еволюціонізм, герменевтика, неопротестантизм, російський релігійний ідеалізм, російський космізм, постмодернізм, неотомізм та ін.  Філософія історії. Предмет та специфіка філософії історії як галузі філософського знання. Основні підходи до розуміння філософії історії (вольтеріанський, гегелівський, позитивістський, шпенґлерівський). Проблема історичного процесу у філософії.

Філософія зародилася, головним чином, у давній Індії, Китаї і на Близькому Сході. Однак своєї зрілості вона досягає в давній Греції приблизно в VII ст. до н.е. Під античністю мають на увазі період в історії культури приблизно з VIII-VII ст. до н.е. і до розпаду Римської імперії. У цей період філософія з'являється вже у досить зрілих формах. Виникають перші філософські системи, що дозволяють ставити й обговорювати питання, які потім постійно будуть у полі зору майбутніх філософів. Це питання типу: як виник світ?

• Неофрейдизм як сучасний напрям у філософії і психології розвивається, головним чином, у США і є спробою розвитку фрейдизму на американському ґрунті шляхом сполучення психоаналізу з соціологічними та отологічними теоріями, розвиненими у США. Неофрейдизм (К. Хорні, Е. Фромм, А. Кардінер) відрізняється від спроб модернізації фрейдизму А. Адлером і К. Юнгом тим, що у біопсихічних концепціях фрейдизму один з біологічних інстинктів (лібідо, прагнення до влади, компенсація психічної енергії) приймається як вихідний, натомість неофрейдисти прагнуть замінити біологічний детермінізм фрейдистів детермі

АНТИЧНА ФІЛОСОФІЯ. ТЕМА 1. Історія філософії як наука та основні етапи її розвитку. Для чого необхідно вивчати історію філософії. Становлення та розвиток історико-філософських досліджень. Історія філософії як наука та її завдання. ТЕМА 2. Паростки наукових знань і зародження філософської думки у Стародавньому Єгипті та Вавілоні. Історичні умови становлення філософії як форми суспільної свідомості.  ТЕМА 3. Волюнтаристська природа людини в “філософії життя”. “Філософія життя” як напрям у сучасній західній філософії. Філософія “вселенського песимізму” А.Шопенгауера. Волюнтаризм як реакція на раціоналізм німецької класичної філософії.

Тема работы: Умови виникнення та особливості античної філософії по предмету Философия. Размер: 19.48 КБ. Содержит 6436 знаков, 0 таблиц и 0 изображений. .Вступ . .Філософія людське мислення, один з видів людської життєдіяльності, теоретична форма світогляду; особливий вид мислення, на якому думка усвідомлює